Земля – природи мати і могила.
В собі хоронить все, що породила.
І ми численних бачимо дітей,
Що ссуть життя і міць з її грудей,
Хоч в матері одної й різні діти,
Та кожне з них потрібне все ж на світі.
Які ж то сили благодатні й цінні
У травах є, у квітах і в камінні!
Й мерзенне все, що із землі встає,
Хоч щось корисне все ж землі дає.
Проте й в найкращому нема такого
Чого б не прирівняв ти до лихого:
...
Читати далі »