Про проведення 7-8 травня 2012 року
«Дня інформування» в районі
На виконання Указу Президента України від 17 лютого 2001 року
№ 101/2001 «Про удосконалення діяльності органів виконавчої влади з питань інформування населення», з метою оперативного інформування жителів області про процеси, які відбуваються у державі й регіоні та на виконання доручення голови облдержадміністрації від 06.06.2011 № 54-Д, просимо забезпечити проведення на Черкащині 7-8 травня 2012 року «Дня інформування» на тему: «Слава і пам'ять про переможців – вічні, турбота про них – обов’язок держави»(до 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років).
Слава і пам'ять про переможців – вічні, турбота про них – обов’язок держави (до 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років)
***
Перемога у Великій Вітчизняній війні сприяла утвердженню гуманістичних цінностей у світі – Віктор Янукович
Перемога у Великій Вітчизняній війні сприяла утвердженню гуманістичних цінностей сучасного світу. На цьому наголосив Президент України Віктор Янукович під час зустрічі з ветеранами в Києві.
«Саме завдяки духовній цілісності наших батьків і дідів, мужності поряд з милосердям стало можливим утвердження тих гуманістичних цінностей, якими зараз пишається цивілізований світ», – підкреслив Глава держави.
Президент наголосив, що українці навіть у найважчі моменти своєї історії зберігали гуманістичне світобачення. «Впевнений, що саме ці риси нашого народу стали визначальними на шляху до Великої Перемоги», – зазначив він.
Глава держави привітав ветеранів із наступаючим святом та подякував їм за внесок у здобуття Перемоги. «Сучасна цивілізація, всі її новітні здобутки, технології та добробут завдячують своїм існуванням простим солдатам і офіцерам, які зламали хребет гітлерівському Третьому рейху. Вам, ветеранам і героям, наш доземний уклін і вічна шана», – сказав Віктор Янукович.
Звертаючись до присутніх на зустрічі дітей, Віктор Янукович закликав їх бути гідними старшого покоління. «Користуйтеся кожною нагодою для спілкування з нашими ветеранами. Будьте гідними їх у своїх намірах і вчинках. Плекайте в собі віру в добро і правду. Любіть цю землю так само віддано, як наші батьки і діди, і передавайте цю любов наступним поколінням українців», – наголосив Глава держави.
Присутні вшанували пам'ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни хвилиною мовчання. На згадку про зустріч було зроблено пам'ятне фото ветеранів із Президентом. Ветерани також отримали в подарунок годинники.
***
Україна у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 pоків
У роки війни загинув кожний шостий житель України. Більше ніж двісті п'ятдесят українських сіл були спалені окупантами дотла
Українською землею двічі прокотився руйнівний воєнний вал, не обминувши жодного, навіть найменшого населеного пункту. Оборонні та наступальні бої, які точилися на її території, стали важливою складовою небаченої битви на просторах від Баренцового до Чорного морів.
Так, перемога була одна на всіх, хто вступив у двобій з нацистською навалою. І ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила, за різними даними, від 8 до 10 мільйонів людських життів, колосальні суми економічних втрат.
Керівництво фашистської Німеччини велику увагу приділяло окупації України. Багата природними ресурсами, продовольством, а особливо працьовитим народом, Україна була ласим шматком для нахабних загарбників.
Важкого 1941-й року Україна прийняла підступний удар ворога. Героїчно оборонялися прикордонники. Деякі прикордонні застави та гарнізони, кількістю по 40-50 чоловік, озброєні лише стрілецькою зброєю, утримували рубежі оборони 2-3 дні, хоч гітлерівці планували захопити ці пункти за 15-30 хвилин бою.
У перші дні війни 23-29 липня радянські механізовані війська завдали могутнього контрудару по ворожих танкових військах у районі українських міст Дубно, Луцьк, Броди, Рівне. В результаті наступ фашистських полчищ на Київ було затримано.
Яскраві сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси, Севастополя. І хоч радянські війська понесли значні втрати в оборонних боях, тисячі бійців і командирів потрапили в полон, ворог також заплатив дорогу ціну. Героїчна оборона Києва та Одеси допомогла Радянській Армії зірвати фашистський план блискавичного наступу на Москву, Крим та Кавказ.
Мільйони синів і дочок України билися з ворогом в лавах Радянської Армії і Військово-Морського Флоту. В 650 винищувальних батальйонах налічувалося 150 тисяч бійців. До народного ополчення вступило близько 1,3 млн. чоловік. Понад 2 млн. брали участь у спорудженні оборонних укріплень.
Тільки під Києвом працювало близько 500 тисяч чоловік. 29 серпня 1941 р. в Київському драматичному театрі ім. Франка відбувся загальноміський мітинг молоді. Під час мітингу стало відомо, що ворог прорвав оборону і наближається до міста. Присутні у залі прийняли одностайне рішення: всім стати до зброї, а мітинг продовжити після ліквідації небезпеки.
Коли пізно ввечері молодь знову зібралася в театрі, багато стільців лишилися вільними. Понад 200 юнаків та дівчат не повернулися з поля бою. Ворог шалено наступав. У складних умовах з липня по жовтень 1941 р. з України було евакуйовано понад 500 великих підприємств, які продовжували працювати в різних куточках тодішнього Радянського Союзу.
Український учений, академік Є.О.Патон на Уралі в короткі терміни розробив унікальні швидкісні методи зварювання броні літаків (для штурмовиків ІЛ-2) і танків, за що у 1943 р. був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
З 29 вересня по 4 листопада оборонялися радянські війська в районі Донбасу. Фашистам зі значними втратами вдалося оволодіти південно-західною частиною його території, вийти на підступи до Ростова, але не вдалося оточити і знищити війська Південного фронту під командуванням генерала-полковника Я.Т.Черевиченка. Вже в цих кровопролитних боях розвалювався план фашистської «блискавичної війни».
1942-й рік розпочався загальним наступом Радянської Армії на великому фронті від північного заходу країни до Чорного моря. Продовжувалася героїчна оборона Севастополя.
Фашисти заблокували Севастополь з усіх боків. Шлях до міста – тільки морем. Але його ворог замінував магнітними мінами. На звичайну міну корабель мав наткнутися, магнітна ж підривала його на відстані. Командир морського катера Дмитро Глухов запропонував прокласти для наших кораблів прохід через мінне поле. Він все прорахував: якщо промчатися на швидкому катері – міни вибухнуть, але позаду катера, тож вибухи не зачеплять суденце.
Катер старшого лейтенанта Дмитра Андрійовича Глухова блискавично промчав по мінному полю, викликав вибухи одинадцяти мін і залишився неушкодженим. Дорога до Севастополя морем знову була вільною. Весною і влітку розгорнулася жорстока боротьба за стратегічну ініціативу. Фашистам вдалося розвинути наступ і провести вдалі операції в Криму та в районі Харкова, створити вигідні умови для проведення великої наступальної операції. Стратегічна ініціатива перейшла до рук ворога.
Гітлерівці захопили Донбас, великі райони на березі Дону. І земля українська, і люди стогнали під кованим чоботом фашистського звіра. Як можна забути ті жахи, що їх творили нелюди! Фашистські окупанти створили на території України понад 230 концтаборів і гетто. Сотні тисяч військовополонених, жінок, дітей, старих, інвалідів стали в'язнями.
За час окупації України 1941-1944 p.p. гітлерівці знищили понад 5 млн. чоловік (3,8 млн. мирних жителів і близько 1,5 млн. військовополонених); 2,4 млн. чоловік вивезли на роботи до Німеччини. У роки війни загинув кожний шостий житель України. Більше ніж двісті п'ятдесят українських сіл були спалені окупантами дотла.
Як свідчив Альфред Розенберг, міністр окупованих територій Сходу: «Згідно з концепцією фюрера, не може бути мови в найближчі десятиліття про незалежну Україну. Фюрер думає про німецький протекторат в Україні на 25 років».
Не могла Україна терпіти такої наруги. Страшним був гнів народу. І малі, і старі переповнювалися ненавистю, йшли в партизани, створювали підпільні осередки. Полум'я партизанської боротьби охопило всю країну. Партизани знищили майже півмільйона гітлерівців, підірвали близько п'яти тисяч ворожих ешелонів.
Після розгрому фашистських військ під Сталінградом Радянська Армія почала свій переможний наступ. На початку 1943 року радянські війська здобули блискучі перемоги. Воронезький і Брянський фронти під командуванням генералів Ф.І.Голікова та М.А.Рейтера в січні-лютому завдали сильних ударів ворожим арміям і просунулися на 200-300 км, звільнили міста Воронеж, Курськ, Бєлгород, Харків. Жорстокими були бої за Донбас і Ростовську область.
Фашистам вдалося завдати кілька контрударів, відтіснити радянські війська і знову захопити Харків та Бєлгород. Наступ німецьких військ було зупинено. Якраз тоді й утворилася знаменита Курська дуга – виступ фронту в районі Курська. Після перемоги на Курській дузі радянські війська 23 серпня остаточно оволоділи Харковом. Наступ продовжувався від Великих Лук до Чорного моря.
У вересні 1943 року радянські війська вийшли до Дніпра. Битва за Дніпро – одна з блискучих сторінок Великої Вітчизняної війни. Метою цієї масштабної наступальної битви було звільнення Лівобережної України, Донбасу, Києва і захоплення плацдармів на Дніпрі. В ході битви були проведені Донбаська, Дніпровська повітрянодесантна, Київська наступальна та Київська оборонна, Мелітопольська, Запорізька операції.
Радянські війська розгромили угруповання противника на Лівобережній Україні та в Донбасі, захопили стратегічні плацдарми на Дніпрі, звільнили понад 38 тисяч населених пунктів, в тому числі міста Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Мелітополь, Конотоп, Бахмач, створили умови для наступу в Білорусії та повного звільнення Правобережної України. До цих перемог радянські війська вели генерали армії, командувачі фронтів К.К. Рокосовський, М.Ф.Ватутін, І.С.Конєв, Ф.І. Толбухін, Р.Я.Малиновський.
З 24 грудня 1943 по 17 квітня 1944 р. розгорнулася гігантська битва на Правобережній Україні, в якій брали участь 1,2,3 і 4-й Українські фронти під командуванням генералів М.Ф.Ватутіна, Т.С. Конєва, Р.Я.Малиновського, Ф.І.Толбухіна. Вже було досить бойової техніки, радянські війська кількісно і якісно переважали ворога, їхні дії були стрімкими, удари могутніми.
Командуванням Радянської Армії грамотно був спланований і проведений стратегічний наступ, в ході якого відбулося 10 операцій: Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська, Рівне-Луцька, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-Чернівецька, Умансько-Ботошанська, Березнеговато-Снігирівська, Поліська та Одеська. Координацію дій фронтів здійснювали маршали Радянського Союзу Г.К.Жуков та О.М.Василевський.
Битва на Правобережній Україні — одна з наймасштабніших стратегічних операцій війни. Вона розгорнулася на фронті довжиною до 1300-1400 км. За чотири місяці було розгромлене все південне крило Східного фронту фашистів, радянські війська просунулися на 250-450 км, із оперативністю, доти незнаною у світовій історії воєн, форсували дві могутні ріки – Південний Буг і Дністер, вийшли до південно-західних кордонів СРСР і перенесли бойові дії за кордон.
У квітні-травні 1944 року війська 4-го Українського фронту, окремої Приморської армії (генерал А.І.Єременко), Чорноморського флоту (адмірал Ф.С.Октябрський) та Азовської військової флотилії (контр-адмірал СТ.Горшков) прорвали оборону противника в Криму і повністю звільнили його від окупантів. Особливо жорстокі бої відбувалися на підступах до Севастополя. Але якщо в 1941-1942 роках фашистським військам знадобилося 250 днів для взяття міста, то у 1944 році радянські війська зробили це за 5 днів.
У розпал наступальної операції влітку почався наступ в західних областях України. Війська 1-го Українського фронту розгромили ворожу групу армій «Північна Україна» і за півмісяця просунулися на відстань понад 200 км. У результаті Львівсько-Сандомирської операції звільнили Львів, Перемишль, Станіслав (нині Івано-Франківськ), Рава-Руську. А в результаті Східно-Карпатської, Карпатсько-Дуклінської та Карпатсько-Ужгородської операцій (8 вересня-28 жовтня) звільнено всі західні області України та Закарпаття.
Україна була повністю звільнена від загарбників. Визволення України тривало майже два роки. За неї вели жорстокі бої десять фронтів, окрема Приморська Армія, сили Чорноморського флоту, що становили майже половину особового складу і бойової техніки всієї діючої армії. Внесок українського народу у перемогу над фашизмом неоцінимий.
Із п'ятнадцяти фронтів, що діяли під час Великої Вітчизняної війни, більше половини були очолені маршалами та генералами, українцями за походженням. Серед них: командуючі фронтами Й.Р.Апанасенко, М.П.Кирпонос, С.К.Тимошенко, АЛ.Єременко, І.Д.Черняховський, Р.Я.Малиновський, Ф.Я.Костенко, Я.Т.Черевиченко.
11635 радянських воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. З них близько 4-х тисяч бійців – представників 43-х національностей удостоєні цього високого звання Героя за мужність і відвагу в боях на території України.
Зі ста п'ятнадцяти двічі Героїв Радянського Союзу – тридцять два є українцями або уродженцями України. Із чотирьох Героїв Радянського Союзу і, одночасно повних кавалерів ордена Слави, два — українці. Це черкащанин І.Г.Драченко і херсонець П.Х.Дубинда.
Захищали рідну землю від ворога майже 300 тисяч черкащан, понад 13 тисяч – були бійцями партизанських загонів. Протягом виснажливих років війни загинуло майже 170 тисяч наших краян – безпосередніх учасників бойових дій. Під час окупації Шевченкового краю гітлерівці знищили понад 120 тисяч наших земляків.
Героїчне визволення Черкас і славнозвісна Корсунь-Шевченківська битва, яку за масштабністю порівнювали із Сталінградською, стали ключем до звільнення всієї Правобережної України.
Загалом на території краю діяли 69 підпільних організацій, 24 партизанських загони, Друга Українська партизанська бригада, 5 антифашистських центрів опору.
Про бойову славу жителів Черкащини свідчить і те, що 160 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а двох – видатного полководця Івана Даниловича Черняховського і прославленого льотчика Івана Никифоровича Степаненка було двічі удостоєно цього високого визнання.
Воїни-українці були визволителями народів Європи, вони штурмували Берлін, а українець Ф.М.Зінченко, Герой Радянського Союзу, командир 756-го стрілецького полку, був першим комендантом рейхстагу.
А ще одному нашому землякові, уродженцю с. Косенівка, тепер Уманського р-ну, генерал-лейтенанту, дипломату долею судилося поставити останню крапку у Другій Світовій війні – 2 вересня 1945 року він взяв участь у церемонії підписання акта про капітуляцію Японії.
|
