« Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»
В. О. Сухомлинський.
 З досвіду роботи
Волинець Оксани Анатолівни, вихователя дошкільного навчального закладу «Сонечко» с. Скибин
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Героїко – патріотичне виховання дітей є одним із найважливіших завдань, що стоять перед вихователем.
Виходячи зі змісту завдань певної теми, ми творчо обираємо форми і методи організації дітей. При цьому ми орієнтуємося на індивідуальні можливості кожної дитини, а не на добір абстрактних методик. Це допомагає уникнути запрограмованості та шаблонності у підході до виховання дошкільнят. В усіх вікових групах виконання завдань громадянського виховання включено в різні види діяльності — пізнавальну, художню, конструктивну, ігрову, що забезпечує ефективність їх здійснення.
Як же безпосередньо здійснюється громадянське виховання дошкільнят у нашому дитсадку?
Як відомо, у житті є різні цінності. Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити й порівняти: Вітчизна, відданість рідній землі й народові. Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дітям елементарних знань про державу і право, про національну символіку — Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів Української держави. Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у щоденних діях, вчинках та поведінці. Щоб діти стали народом, творцями своєї долі (а це покликана забезпечити незалежна Українська держава), вони мають за час навчання та виховання в сім'ї, дошкільному закладі, школі міцно засвоїти духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнятися його національним духом, способом мислення і буття. Саме тому ці якості виховуємо у дітей з опорою на ті засоби, методи, способи, традиції, які вироблені народом упродовж усього історично-культурного розвитку, тобто на засадах народної педагогіки. Спрямовуємо роботу на те, щоб діти розумом і серцем засвоювали народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культуру, оволодівали навичками та вміннями трудової діяльності тощо.
Пам'ятаємо, що усна й писемна творчість народу, його культурні традиції, мистецтво, мова, національні за своєю суттю і змістом, водночас вбирають у себе елементи загальнолюдської культури, її цінності та ідеали. Тому створюємо такі психолого-педагогічні умови, які дають дітям змогу "купатися" в народній стихії, оволодівати рідною мовою і, засвоюючи духовно-культурні традиції народу, поступово йти до пізнання і розуміння загальнолюдського.
Необмежені можливості для естетичного і патріотичного виховання малюків дає використання творчої спадщини поетів, письменників, художників рідного краю. Це такі як : О. Чорна, З.В. Шиманська.
У невимушеній обстановці, спираючись на реальне життя, ми намагаємося навчити дітей ділового та особистісного спілкування, толерантності, співробітництва та коректності у ставленні одне до одного; сформувати вміння відстоювати власну думку твердо, але без грубощів, недоброзичливих оцінок та висловлювань на адресу співрозмовника.
Стали в нагоді й спеціальні бесіди, присвячені громадянському вихованню, які проводяться з дошкільнятами. Матеріалом до них слугують твори художньої літератури, серед них — оповідання й казки Василя Сухомлинського. Ці бесіди дають дітям не лише початкові знання про великий світ, який вони тільки починають пізнавати, а є також джерелом становлення громадянських турбот і думок молодого покоління. Кінцева мета всіх бесід громадянського спрямування полягає в тому, щоб дитина почала думати про себе, побачила себе очима інших. Наше завдання — зробити безцінні моральні скарби особистим статком кожного вихованця.
Виховання в дитсадку можна назвати школою сердечності. Ми намагаємося виховати у кожної дитини сердечну чутливість до довкілля, до всього, що створює людина, що слугує їй, і, перш за все, до самої людини.
Щоб кожен вихованець виріс справжнім громадянином, ми з особливою увагою стежимо за тим, якими синами і доньками зростають наші вихованці. В. Сухомлинський зазначав: "Любов і відданість своїй матері— перша школа громадянськості, і якщо дитина вийшла безграмотною із цієї школи, то їй не оволодіти в майбутньому вищої школи громадянськості — відданості інтересам Батьківщини. Поганий син не може бути справжнім громадянином". Для утвердження культу Матері в духовному житті дітей педагоги намагаються мудро, натхненно говорити з ними про високу материнську місію. Гадаємо, кожен наш вихованець назавжди запам'ятає почуті в дитсадку казки В. Сухомлинського: "Казку про гусиню", "Казку про жайворонка, що у вікно вилетів" та ін. Ми вбачаємо важливе виховне завдання в тому, щоб дитина вміла жаліти, оберігати серце матері, тому що воно невичерпне й нескінченне у своїй любові.
У творі під назвою "Яке щастя?" мама запитує в своєї донечки: "Яке щастя?" дитина відповіла так:
"Щастя — це коли ніхто з дітей не плаче. І ще тоді щастя, коли маленьких співочих пташок ніхто в клітку не саджає. Бо в клітці не може бути щастя. І щоб мама ніколи не плакала й не журилася, то щастя. Бо коли мама журиться, то й у мене сльози течуть".
Таку відповідь дала дитина. І можна позаздрити цій матері, бо вона правильно виховала свою донечку, яка росте доброю людиною, співчутливою до інших. Мати таку дитину велике щастя!
"Якими б прекрасними не були наші дошкільні установи, найголовнішими "майстрами", що формують розум і думки малюків, є мати й батько", — наголошував Сухомлинський.
Батьки — головні вихователі дітей. З перших днів від народження дитину виховує все, що її оточує: люди, природа, речі, суспільні явища. Але в усі періоди дитинства, попри безліч впливів, найвідповідальнішою є роль батьків. Обов'язок родини — формувати в єдності душу й тіло дитини, виховувати повноцінну людину, корисну для суспільства. Батьки мають бути еталоном чеснот і високих моральних якостей, оскільки є взірцем для наслідування дітей. Материнська й батьківська любов має бути розумною, а вимоги до дитини — єдиними. Про ці сторони виховання ведемо розмову з батьками, звертаючись до творчості Василя Сухомлинського. Деякі твори використовуємо на групових та загальних батьківських зборах: читаємо їх татам і мамам своїх вихованців та просимо замислитися, чи не впізнав, бува, хтось себе, можливо, і в них виникали подібні ситуації, та до чого призводить неправильна поведінка батьків, якими можуть бути її наслідки.
Працьовиті, небайдужі батьки, які мають певні традиції і шанують їх, є прикладом для своїх дітей, і діти переймаються тим, чого їх учать з дитинства — любити степ, поле, працю... Діти вчаться від батьків любити свою Батьківщину.
У творі "Бабусин рушник" ідеться про те, що дітей змалку треба ознайомлювати з історією та традиціями своєї родини, про це мають дбати насамперед педагоги і навчати малят з пошаною ставитися до традицій сім'ї, знайомити дітей з ними.
Громадянська позиція підростаючого покоління включає також бережливе ставлення до природи. Це ставлення проявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження та примноження природних багатств, у виробленні вміння співіснувати з природою, у нетерпимості до тих, хто знищує її. Ми максимально використовуємо можливості уроків-милувань, уроків-мислення, мандрівок у природу для формування трепетного ставлення дошкільнят до довкілля. Тут у нагоді стають читання художньої літератури, спостереження за об'єктами і явищами природи, пошуково-дослідницька діяльність, щоденні бесіди та розглядання творів образотворчого мистецтва природничої тематики. Свої враження від почутого і побаченого малята передають в аплікаціях малюнках, у створюваних ними художніх образах у казках, оповідках.
Громадянське виховання стимулює також розвиток планетарної свідомості. Вона включає в себе відчуття єдності й унікальності життя на Землі; повагу до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як системи держав, що мають мирно співіснувати і співпрацювати. Ми даємо зрозуміти дітям, що, хоча всі люди на планеті різні, однак кожний народ унікальний по-своєму, як неповторна й кожна людина, і водночас усі земляни турбуються про збереження життя на Землі, процвітання рідної планети.
Вагомою складовою громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення важливості праці кожного для всього суспільства, життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, самореапізації особистості в країні, що розбудовується. Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності — одне з найсуттєвіших свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості. В процесі роботи ми пробуджуємо у дітях почуття гордості за власні успіхи та успіхи товаришів, спонукають долати посильні труднощі, досягати кінцевих результатів у праці. І хоча для дитини дошкільного віку важливішим є сам процес праці, ніж її результат, наші вихованці намагаються виконати завдання або доручення якнайкраще, особливо коли їхня праця вмотивована бажанням порадувати близьких людей. Систематичні бесіди, екскурсії, зустрічі з різними фахівцями, спостереження за роботою дорослих навчають наших вихованців виявляти повагу до результатів праці інших людей, заохочують їх надавати посильну допомогу.
Педагоги дошкільного закладу приділяють значну увагу формуванню у дошкільнят первинних уявлень про права кожної людини. Почали з вивчення Базового компонента дошкільної освіти, де чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь та навичок з проблеми правового навчання та виховання. В основу своєї роботи педагоги поклали принципи "Декларації прав дитини". Завдання правової освіти дошкільнят
1. Ознайомлювати дітей з їхніми правами та обов'язками, вчити розуміти і пояснювати відмінність між правами та обов'язками.
2. Вчити дошкільнят називати і виконувати свої основні обов'язки.
3. Дати уявлення про зв'язок між поняттями: право, правило, честь, обов'язок.
4. Показати, що власне ім'я вказує на індивідуальність людини, вчити дітей радіти своєму імені, ознайомлювати з його пестливими формами, які свідчать про любов до дітей рідних і близьких.
5. Учити складати елементарні судження про власні досягнення, досягнення інших.
6. Виховувати прагнення до високої самооцінки.
7. Навчити оперувати займенником "Я", вирізняти себе з-поміж інших. Робота з батьками полягає у просвітницькій діяльності, зокрема, в ознайомленні з положеннями Конвенції ООН про права дитини та із Законом України "Про охорону дитинства".
Батькам надано консультації з даної проблеми, для них виготовлено ширми і пам'ятки, присвячені питанням захисту прав-дітей. Усі ці заходи сприяли поступовому залученню родин до співпраці з нами.
Ми знаємо, що патріотичні почуття формуються в дитини з раннього віку, формуються поступово, під впливом батьків, педагогів, навколишнього середовища
У ДНЗ « Сонечко» вже склалася низка традицій, які допомагають виховувати дітей справжніми патріотами свого міста, своєї Батьківщини.
Традиційним стало у нас — вшановування пам'яті загиблих воїнів у День Перемоги .Поряд з нашим садочком, є пам'ятник воїнам, які загинули, визволяючи село Скибин. Щороку наші діти вітають ветеранів війни біля цього пам'ятника та вшановують пам'ять загиблих, покладаючи квіти до підніжжя пам'ятника.
Традицією стало й відвідування шкільного музею Кімнати бойової та трудової слави, ознайомлення з історичним минулим рідного міста, з його видатними почесними громадянами, тощо. Упевнені: без любові до своєї малої Батьківщини, до її людей не можна виховати справжніх громадян.
І ще про одну зворушливу подію не можна не сказати. Це виготовлення аплікацій та малюнків для солдат, які служать в зоні АТО. В кінці 2014р. відбулася зустріч дошкільнят з героєм Орищуком Олександром, який воював у Донецьку , в самих гарячих точках.Хвилиною мовчання вшанували Героїв Небесної Сотні та загиблих на Сході країни.Звучали патріотичні пісні, вірші,в кінці заспівали діти Гімн України та дякували за захист Батьківщини І бажали сил, щоб здолати війну і повернутися живими й здоровими додому.
А ще ми започаткували такий вид роботи, як екскурсії на виробництво до батьків наших вихованців. Треба було бачити щасливі личка дітей, до батьків яких ми приходили!
Патріотизм - одне з найбільш глибоких людських почуттів. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.
Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням. Тому у формуванні цих якостей повинні взяти активну участь : батьки , педагоги, рідні.
|
