Субота, 21.12.2024, 16:49
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Відділ освіти Жашківської РДА

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 220
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Новин
Друзі сайту
Календар
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
Головна » 2015 » Лютий » 24 » Доки живе народ, доти живе й Батьківщина
17:39
Доки живе народ, доти живе й Батьківщина

 « Патріотизм – серцевина людини, основа   її активної позиції»

                 В. О. Сухомлинський.

 

         З досвіду роботи  

      Волинець Оксани  Анатолівни,         вихователя дошкільного  навчального закладу                 «Сонечко»   с. Скибин

                                                                           

                                                                           

 

        Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Героїко – патріотичне виховання дітей є одним із найважливіших завдань, що стоять перед вихователем.

         Виходячи зі змісту завдань певної теми, ми творчо обира­ємо  форми і методи організації дітей. При цьому ми  орієнтуємося  на індивідуальні можливості кожної дити­ни, а не на добір абстрактних методик. Це допомагає уникнути запрограмованості та шаблонності у підході до виховання дошкільнят. В усіх вікових групах виконання завдань громадянського виховання включено в різні види діяльності — пізнавальну, художню, конструктивну, іг­рову, що забезпечує ефективність їх здійснення.

      Як же безпосередньо здійснюється громадянське ви­ховання дошкільнят у нашому дитсадку?

      Як відомо, у житті є різні цінності. Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити й порівняти: Вітчизна, відданість рідній землі й народові. Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дітям еле­ментарних знань про державу і право, про національ­ну символіку — Державний герб, Прапор, Гімн, з ви­хованням поваги до символів Української держави. Виховати свідомого громадянина і патріота означає сфор­мувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у щоденних діях, вчинках та поведінці. Щоб діти стали народом, твор­цями своєї долі (а це покликана забезпечити незалежна Українська держава), вони мають за час навчання та ви­ховання в сім'ї, дошкільному закладі, школі міцно за­своїти духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнятися його національним духом, способом мис­лення і буття. Саме тому ці якості виховуємо у дітей з опорою на ті засоби, методи, способи, традиції, які ви­роблені народом упродовж усього історично-культурно­го розвитку, тобто на засадах народної педагогіки. Спрямовуємо роботу на те, щоб діти розумом і серцем засвоювали народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культуру, оволодівали навичками та вміннями трудової діяльності тощо.

        Пам'ятаємо, що усна й писемна творчість народу, його культурні традиції, мистецтво, мова, національні за сво­єю суттю і змістом, водночас вбирають у себе еле­менти загальнолюдської культури, її цінності та ідеа­ли. Тому створюємо такі психолого-педагогічні умови, які дають дітям змогу "купатися" в народній стихії, оволодівати рідною мовою і, засвоюючи духовно-культурні традиції народу, поступово йти до пізнан­ня і розуміння загальнолюдського.

      Необмежені можливості для естетичного і патріо­тичного виховання малюків дає використання твор­чої спадщини поетів, письменників, художників рідного краю. Це такі як : О. Чорна, З.В. Шиманська.

        У невимушеній обстановці, спираючись на реаль­не життя, ми  намагаємося  навчити дітей діло­вого та особистісного спілкування, толерантності, співробітництва та коректності у ставленні одне до одного; сформувати вміння відстоювати власну думку твердо, але без грубощів, недоброзичливих оцінок та висловлювань на адресу співрозмовника.

  Стали в нагоді й спеціальні бесіди, присвячені громадянському вихованню, які проводяться з дошкіль­нятами. Матеріалом до них слугують твори художньої літератури, серед них — оповідання й казки Василя Сухомлинського. Ці бесіди дають дітям не лише початкові знання про великий світ, який вони тільки починають пізнавати, а є також джерелом становлення грома­дянських турбот і думок моло­дого покоління. Кінцева мета всіх бесід громадянського спрямування полягає в тому, щоб дитина почала думати про себе, побачила себе очима ін­ших. Наше завдання — зроби­ти безцінні моральні скарби особистим статком кожного вихованця.

       Виховання в дитсадку мож­на назвати школою сердеч­ності. Ми намага­ємося  виховати у кожної дитини сердечну чутливість до довкілля, до всього, що створює людина, що слугує їй, і, перш за все, до самої людини.

        Щоб кожен вихованець ви­ріс справжнім громадянином, ми з особливою увагою стежи­мо за тим, якими синами і доньками зростають наші ви­хованці. В. Сухомлинський за­значав: "Любов і відданість сво­їй матері— перша школа громадянськості, і якщо дити­на вийшла безграмотною із цієї школи, то їй не оволодіти в майбутньому вищої школи гро­мадянськості — відданості інтересам Батьківщини. Пога­ний син не може бути справжнім громадянином". Для утвердження культу Матері в духовному житті дітей пе­дагоги намагаються мудро, натхненно говорити з ними про високу материнську місію. Гадаємо, кожен наш ви­хованець назавжди запам'ятає почуті в дитсадку казки В. Сухомлинського: "Казку про гусиню", "Казку про жай­воронка, що у вікно вилетів" та ін. Ми вбачаємо важливе виховне завдання в тому, щоб дитина вміла жаліти, оберігати серце матері, тому що воно невичерпне й нескінченне у своїй любові.

  У творі під назвою "Яке щастя?" мама запитує в сво­єї донечки: "Яке щастя?" дитина відповіла так:

     "Щастя — це коли ніхто з дітей не плаче. І ще тоді щас­тя, коли маленьких співочих пташок ніхто в клітку не саджає. Бо в клітці не може бути щастя. І щоб мама ніколи не плакала й не журилася, то щастя. Бо коли мама журиться, то й у мене сльози течуть".

      Таку відповідь дала дитина. І можна позаздрити цій матері, бо вона правильно виховала свою донечку, яка росте доброю людиною, співчутливою до інших. Мати таку дитину велике щастя!

   "Якими б прекрасними не були наші дошкільні уста­нови, найголовнішими "майстрами", що формують ро­зум і думки малюків, є мати й батько", — наголошував Сухомлинський.

Батьки — головні вихователі дітей. З перших днів від народження дитину виховує все, що її оточує: люди, природа, речі, суспільні явища. Але в усі періоди дитинства, попри безліч впливів, найвідповідальнішою є роль батьків. Обов'язок родини — формувати в єднос­ті душу й тіло дитини, виховувати повноцінну людину, корисну для суспільства. Батьки мають бути еталоном чеснот і високих моральних якостей, оскільки є взірцем для наслідування дітей. Материнська й батьківська лю­бов має бути розумною, а вимоги до дитини — єдиними. Про ці сторони виховання ведемо розмову з батьками, звертаючись до творчості Василя Сухомлинського. Де­які твори використовуємо на групових та загальних бать­ківських зборах: читаємо їх татам і мамам своїх вихован­ців та просимо замислитися, чи не впізнав, бува, хтось себе, можливо, і в них виникали подібні ситуації, та до чого призводить неправильна поведінка батьків, якими можуть бути її наслідки.

Працьовиті, небайдужі батьки, які мають певні тради­ції і шанують їх, є прикладом для своїх дітей, і діти пе­реймаються тим, чого їх учать з дитинства — любити степ, поле, працю... Діти вчаться від батьків любити свою Батьківщину.

У творі "Бабусин рушник" ідеться про те, що дітей змалку треба ознайомлювати з історією та традиціями своєї родини, про це мають дбати насамперед педагоги і навчати малят з пошаною ставитися до традицій сім'ї, знайомити дітей з ними.

  Громадянська позиція підростаючого покоління вклю­чає також бережливе ставлення до природи. Це став­лення проявляється в особистій причетності й відпові­дальності за збереження та примноження природних багатств, у виробленні вміння співіснувати з природою, у нетерпимості до тих, хто знищує її. Ми  макси­мально використовуємо можливості уроків-милувань, уроків-мислення, мандрівок у природу для формування трепетного ставлення дошкільнят до довкілля. Тут у на­годі стають читання художньої літератури, спостереження за об'єктами і явищами природи, пошуково-дослідниць­ка діяльність, щоденні бесіди та розглядання творів об­разотворчого мистецтва природничої тематики. Свої вра­ження від почутого і побаченого малята передають в аплікаціях малюнках, у створюваних ними художніх об­разах у казках, оповідках.

  Громадянське виховання стимулює також розвиток планетарної свідомості. Вона включає в себе відчуття єдності й унікальності життя на Землі; повагу до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей; розуміння сві­ту як системи держав, що мають мирно співіснувати і співпрацювати. Ми  даємо  зрозуміти дітям, що, хоча всі люди на пла­неті різні, однак кожний народ унікальний по-своєму, як непов­торна й кожна людина, і водно­час усі земляни турбуються про збереження життя на Землі, про­цвітання рідної планети.

 Вагомою складовою грома­дянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлен­ня важливості праці кожного для всього суспільства, життєвої не­обхідності трудової активності, іні­ціативи, самореапізації особистос­ті в країні, що розбудовується. Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності — одне з найсуттєвіших свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості. В процесі роботи ми  пробуджуємо у дітях почуття гордості за власні успіхи та успіхи товаришів, спо­нукають долати посильні трудно­щі, досягати кінцевих результатів у праці. І хоча для ди­тини дошкільного віку важливішим є сам процес праці, ніж її результат, наші вихованці намагаються виконати завдання або доручення якнайкраще, особливо коли їхня праця вмотивована бажанням порадувати близьких лю­дей. Систематичні бесіди, екскурсії, зустрічі з різними фахівцями, спостереження за роботою дорослих навча­ють наших вихованців виявляти повагу до результатів праці інших людей, заохочують їх надавати посильну до­помогу.

 Педагоги дошкільного закладу приділяють значну увагу формуванню у дошкільнят первинних уявлень про права кожної людини. Почали з вивчення Базового ком­понента дошкільної освіти, де чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь та навичок з проблеми правового навчання та виховання. В основу своєї роботи педагоги поклали принципи "Декларації прав дитини".        Завдання правової освіти дошкільнят

1. Ознайомлювати дітей з їхніми правами та обов'яз­ками, вчити розуміти і пояснювати відмінність між правами та обов'язками.

2. Вчити дошкільнят називати і виконувати свої основ­ні обов'язки.

3. Дати уявлення про зв'язок між поняттями: право, правило, честь, обов'язок.

4. Показати, що власне ім'я вказує на індивідуальність людини, вчити дітей радіти своєму імені, ознайом­лювати з його пестливими формами, які свідчать про любов до дітей рідних і близьких.

5. Учити складати елементарні судження про власні досягнення, досягнення інших.

6. Виховувати прагнення до високої самооцінки.

7. Навчити оперувати займенником "Я", вирізняти себе з-поміж інших. Робота з батьками полягає у просвітницькій діяльнос­ті, зокрема, в ознайомленні з положеннями Конвенції ООН про права дитини та із Законом України "Про охо­рону дитинства".

 Батькам надано консультації з даної проблеми, для них виготовлено ширми і пам'ятки, присвячені питан­ням захисту прав-дітей. Усі ці заходи сприяли поступо­вому залученню родин до співпраці з нами.

Ми знаємо, що патріотичні почуття формуються в ди­тини з раннього віку, формуються поступово, під впли­вом батьків, педагогів, навколишнього середовища

  У ДНЗ « Сонечко» вже склалася низка традицій, які допома­гають виховувати дітей справжніми патріотами свого міс­та, своєї Батьківщини.

Традиційним стало у нас — вшановування пам'яті загиб­лих воїнів у День Перемоги .Поряд з нашим садочком,  є пам'ятник во­їнам, які загинули, визволяючи село Скибин. Щороку наші діти вітають ветеранів війни біля цього пам'ятника та вшановують пам'ять загиблих, покладаючи квіти до під­ніжжя пам'ятника.

    Традицією стало й відвідування шкільного  музею  Кімнати  бойової  та трудової слави, ознайомлення з історичним ми­нулим рідного міста, з його видатними почесними гро­мадянами, тощо. Упевнені: без любові до своєї малої Батьківщини, до її людей не можна виховати справжніх громадян.

  І ще про одну зворушливу подію не можна не сказати. Це виготовлення аплікацій та малюнків для солдат, які служать в зоні АТО. В кінці 2014р. відбулася зустріч дошкільнят з героєм Орищуком Олександром, який воював у Донецьку , в самих гарячих точках.Хвилиною мовчання вшанували Героїв Небесної Сотні та загиблих на Сході країни.Звучали патріотичні пісні, вірші,в кінці заспівали діти Гімн України та дякували за захист Батьківщини І бажали сил, щоб здолати війну і повернутися живими й здоровими додому.

  А ще ми започаткували такий вид роботи, як екскур­сії на виробництво до батьків наших вихованців. Треба було бачити щасливі личка дітей, до батьків яких ми приходили!

Патріотизм - одне з найбільш глибоких людських почуттів. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.

 Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а  соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням. Тому у формуванні цих якостей повинні взяти активну участь : батьки , педагоги, рідні.                                 

 

                                                                                                                                        

 

Переглядів: 706 | Додав: zhrvo | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: